Про це міський голова Тернополя Сергій Надал написав у блозі видання «Лівий берег». «Комунальному електротранспорту потрібен «нульовий тариф» на електроенергію», – стверджує він.

Про проблему

Електротранспорт нещодавно став знову заручником неефективної системи. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів на електроенергію скандальною Постановою №220 підняла тариф на електроенергію для КП «Тернополільелектротранс» більше, ніж удвічі. Але й це не все, протягом 2016 року заплановано ще два етапи підвищення її вартості, що в кінцевому результаті зробить електрику уп’ятеро дорожчою, ніж на момент останнього затвердження тарифу на перевезення.
При цьому незрозуміло, яким чином формується тариф на електроенергію в Україні. Самі експерти вказують на алогічність системи формування тарифу на електроенергію. В країні немає реально сформованого енергобалансу, тобто зведеного показника, скільки і якої енергії та для яких потреб використовується. Скільки потрібно для цього первинних ресурсів таких, як вугілля, газ, мазут, пального для АЕС, де ми його закуповуємо і за якою ціною. Відповідно різного роду підвищення часто не мають під собою реального обґрунтування, відбуваються хаотично.

Про можливі наслідки

Але зараз повернемося до електротрансу. Чим загрожує підвищення тарифу? У Тернополі ми вже змушені збільшувати вартість проїзду в електротранспорті. Замість звичних 1,5 грн. пасажирам доведеться платити 2 грн. Ми робимо все можливе, щоб залишати ціну на проїзд в електротранспорті соціальною, так незмінним тариф залишиться для школярів та студентів – 1 грн. Усі пільгові категорії населення й далі користуватимуться електротранспортом безкоштовно. Однак, продовжувати втримувати ціни буде дуже складно за таких тарифів на електроенергію, оскільки треба зважати, що КП «Тернополільелектротранст» досі не отримав з держбюджету відшкодування за перевезення пільгових категорій населення. При тому, що на електротранспорт припадає близько 40 % всіх перевезень. Найбільшим поганим наслідком для всіх міст України від спроби комерціалізувати електротранспорт може стати його зникнення. Зокрема так сталося у Туркменістані, Узбекистані, Казахстані, де електротранспорт пробували поставити в однакові умови з приватними перевізниками. В результаті він зник. В Україні вже була подібна ситуація у 1990-х, коли комунальний електротранспорт через зношеність та інші проблеми мав великі труднощі з роботою. Тоді рятувалися “маршрутками”. Проте практика показала, що система побудована виключно на приватних маршрутних таксі не здатна забезпечувати перевезення у сучасному місті.

Транспорт всюди дотаційний

Варто зазначити, що транспорт усюди дотаційний. Навіть у «ліберальних» США, комунальний електротранспорт отримує дотації з бюджету штату, або ж з федерального бюджету. Тож і в Україні потрібно приділяти більше уваги на державному рівні саме електротранспорту. Очевидно, що більшості міст України краще йти європейським шляхом, коли оцінюють насамперед соціальну, екологічну складову комунального транспорту. У такому випадку роблять все, щоб приватні перевізники не дублювали маршрутів комунального транспорту. Встановлюється єдиний квиток для поїздок по місту у різних видах транспорту. Перевізники отримують кошти за кілометраж, при цьому найбільше слідкують за якістю послуги і дотриманням графіку, а не швидкістю і кількістю перевезених пасажирів. У такій системі, квиток для мешканця міста, особливо проїзний, має бути значно дешевшим, ніж для гостей міста. Так це працює у Естонії, Польщі, Німеччині, коли разова поїздка дорожча, ніж часті. Проте — це питання реформи, яка зав’язана на багатьох економічних і управлінських проблемах. Натомість, що потрібно вже це державна підтримка, наприклад, запровадження на 5 років нульової ставки на електроенергію для міського пасажирського електротранспорту. Для державного бюджету це мінімальні затрати, але це дало б потужний імпульс для розвитку екологічного транспорту, що використовує вітчизняну енергію. Це тролейбуси, трамваї, метро, міські електрички. Збережені кошти, які сьогодні витрачаються на оплату електроенергії, можна було б вкласти у модернізацію та оновлення електротранспорту. Наприклад, встановлення нового обладнання, часто дозволяє зменшити витрати тієї ж електроенергії у 3-5 разів. Але потрібний поштовх від держави.

«Фактор Тернопільщини»