Уникнути подорожчання проїзду не можна?
У той же час, коли підвищується заробітна плата, підприємство і його працівники стають заручниками ситуації, коли небажання платити більше за проїзд стає загрозою безпеки перевезення пасажирів.
Ситуація на комунальних транспортних підприємствах напружена майже по всій Україні. Практично усім не вистачає коштів на повноцінне функціонування. Після подорожчання проїзду в Києві й Дніпрі планують підвищити вартість проїзду в електротранспорті і в Одесі. Про проблеми КП «Тернопільелектротранс», а також про те, чи очікувати тернополянам підвищення вартості проїзду в тролейбусах говоримо з директором підприємства Андрієм Мастюхом.
Варто наголосити, що в усіх країнах світу, у тому числі й розвинених, громадський транспорт дотаційний. До того ж електричний транспорт завжди був і залишається соціальним. Нині ми полюбляємо вчитися господарювати у наших західних сусідів. Отож, якщо брати до уваги європейські міста, де за в’їзд на територію потрібно платити, то виходить дуже цікава ситуація: чимало людей залишають автомобілі при в’їзді, бо пересуватися містом їм економічно не вигідно, і пересідають у громадський транспорт, який теж не дешевий. Так роблять, зокрема, у Лондоні, Берліні, Стамбулі. Це нормальна практика. Ні в кого з місцевих не виникає жодних запитань. А в нас потрібно зберігати баланс між інтересами суспільства, тобто містянами, екологією та вартістю проїзду. Це дуже тонка грань, якої не так просто дотриматися. У кожного міста є свої міркування і заходи щодо цього.
У якийсь момент підвищення тарифу стає необхідним, оскільки економічною складовою роботи підприємства саме є розмір тарифу. Зокрема, він забезпечує можливість проведення обов’язкових регламентних робіт для безпеки перевезення пасажирів, а також дає можливість використовувати електричний транспорт як такий. У той же час, коли підвищується заробітна плата, підприємство і його працівники стають заручниками ситуації, коли небажання платити більше за проїзд стає загрозою безпеки перевезення пасажирів.
— Отже, підвищення вартості проїзду вдарить по кишенях тернополян, котрі користуються електротранспортом, але ніяк не допоможе підприємству?
Щоб підприємство працювало, є один шлях — це підвищення тарифу.
Тариф на проїзд в електротранспорті завжди був нижчим за розрахунковий. Виходячи з цього, ми постійно доганяємо тарифом витрати підприємства. Як наслідок, комунальне підприємство не має можливості розвиватися самостійно. Незважаючи на це, завдяки фінансуванню з місцевого бюджету зроблено чимало — проведено капітальні ремонти техніки, закуплено тролейбуси, побудовано нові лінії. Коштами підприємства утримується поточний технічний стан рухомого складу, середній вік якого від 25 років. Щоденно КП «Тернопільелектротранс» випускає на лінію 52 тролейбуси.
— Що потрібно, щоб підприємство мало можливість нормально функціонувати
Є кілька важливих факторів, що впливають на функціонування підприємства, а саме: забезпечення підприємства кадровими ресурсами, матеріально-технічна база, а також вартість і своєчасна оплата за виконану роботу. У нашому випадку — це тариф за перевезення пасажира. За нашими підрахунками, вартість перевезення одного пасажира або так званий тариф на проїзд має складати не менше 6,10 грн. У цій цифрі не закладено жодної копійки інвестиційної складової, тому при прийнятті цього тарифу ми і далі будемо кивати на місцевий бюджет, щоб отримати кошти на капітальний ремонт рухомого складу, контактної мережі, придбання рухомого складу тощо.
— А як існують аналогічні підприємства у країнах Євросоюзу?
Наведу один приклад. Нещодавно я побував у чеському місті Злін. Там, незважаючи на величезні капітальні інвестиції для придбання нового рухомого складу як з Європейського Союзу, так і з місцевого й державного бюджетів, проїзд у тролейбусі коштує 20 крон за певний період часу. Причому середня зарплатня працюючого населення — 20-25 тисяч крон. Якщо порахувати наші витрати при приведенні розміру заробітної плати працівників до конкурентних навіть між роботодавцями в Тернополі, росту курсу валюти, подорожчання енергоносіїв, то вартість тарифу мала б бути не менше 8 гривень. Крім того, вартість електроенергії, яку закуповують європейські підприємства, враховуючи ринкові підходи та обсяги закупівель, нижча від вартості, яку сплачує простий споживач.
А наше комунальне підприємство, як і всі підприємства міського електротранспорту, прирівняли до комерційних підприємств, які не несуть в своїй діяльності соціальної складової, і вартість кіловата електроенергії, яку ми купуємо для здійснення господарської діяльності, перевезення пасажирів та обслуговування рухомого складу, сьогодні складає 2,94 грн.
Щодо кадрового забезпечення підприємства, то лише приведенням заробітної плати працівників до рівня конкурентоспроможної в умовах безвізового режиму ми зможемо забезпечити відповідний штат працівників та його кваліфікацію. Наразі підприємство відчуває потребу в слюсарях, електрозварювальниках, кондукторах, водіях тощо. За словами експертів, в Україні нині відчувається дефіцит кадрів робітничих професій, і він буде тільки збільшуватися: поки в європейських країнах зростає економіка, там будуть відкриватися нові виробництва і будуть потрібні нові робочі руки. За рівнем зарплат Україна не може конкурувати навіть зі своїми найближчими сусідами, і це ключовий фактор, який стимулюватиме наших громадян їхати на заробітки в Європу. Тому, щоб стримати цей процес, потрібно подбати про гідну оплату та умови праці.
Виходячи з вищенаведеного, невідповідність вартості проїзду може спричинити негативні наслідки. Нині кожен пасажир має вибір: або нехай все залишається, як є, або заплатити на дві-три гривні більше, ніж нині, і їхати безпечно.